Великодні цікавинки

Незабаром всі християни святкуватимуть Великдень. Цей день особливий для всіх, принаймні тому, що родина нарешті може зібратися і почастуватися за святковим столом. Не варто також забувати, що це одне з найрадісніших свят, адже символізує початок нового життя. Але чи все ви знаєте про традиції та звичаї святкування Великодня?

місяць місячний календар Великдень фото

Святкування

Хто знає, чому Великдень щороку святкується в різні дні? Напевно, більшість. І все ж… У 1-му столітті нашої ери воскресіння Христа святкували кожного тижня, але у 2-му вже почалися суперечки на цей рахунок. Тому відбувся Нікейський собор, на якому постановили, що Великдень святкуватиметься після 21 березня в неділю після повного місяця. А оскільки це явище відбувається завжди в різний час, то і дата святкування різниться. Тому, щоби визначити дату святкування Великодня, спочатку визначають, коли місяць вперше буде повним після весняного рівнодення. А наступна неділя і буде святковою.
Однак, християни користуються двома різними календарями. Православні та греко-католики слідують юліанському календарю. Католики віддають перевагу грегоріанському, згідно з яким весна розпочинаєтсья раніше на 13 днів. Саме тому католицький та православний Великдень святкують у різні дні, але деколи трапляється, що обидві дати збігаються. позбутися гріхів та різних напастей.

Великодня ніч
українські традиції Великдень кошик

У цей час стається чимало цікавого. Більшість християн йдуть до церкви на нічне богослужіння. Однак у деяких європейських народів є звичай: люди запалюють великі вогнища, які символізують перемогу Христа над темрявою язичницьких часів.

Наші предки цієї ночі розпалювали вогнище біля церкви та всю ніч слідкували, щоби воно не згасло. Всі решта, хоч і залишались вдома, теж намагались не спати. Казали, хто засне у цю ніч, весь рік буде сонним.
У великодню ніч будь-хто міг випробувати свою вдачу. Предки вважали, якщо взяти червоне яйце і піти з ним на пошуки прихованих скарбів, то неодмінно їх знайдеш. Яйце, нагріваючись у руці, вказує на потрібну місцину. Але додавали, що цей обряд досить небезпечний.

Писанки

Традиція розмальовувати писанки є практично у всіх народів. Яйце завжди символізувало нове життя. Але неодмінно стається так, що старе повинне дати місце новому. Тому писанку символічно розбивають.
Слов’яни катали писанки по землі для родючості та зберігали впродовж року, щоби захистити домівку від різних негараздів. Якщо хтось хотів поспілкуватися з померлим родичем, він брав три червоних яйця і похристосувався з ним на його могилі, а самі яйця згодовував потім птахам.
Існує багато легенд про появу звичаю фарбувати яйця. Одні пов’язують його з імператором Марком Аврелієм. Курка, що належала його матері, знесла яйце, всіяне червоними крапками, що означало народження майбутнього правителя. Римляни надсилали один одному фарбовані яйця як привітання.
Інші вважають, що після смерті Христа іудеї зібрались на бенкет, на якому серед інших страв була засмажена курка та зварені яйця. Один з присутніх заявив у ході розмови, що Ісус воскресне через три дні, на що господар відповів: "Якщо курка на столі оживе, а яйця почервоніють". На його подив так і сталось.
Ще одна легенда розповідає, що першою фарбувала яйця Діва Марія, яка таким чином забавляла маленького Ісуса.
Хтось більше схиляється до версії, що все набагато простіше: колись (як і тепер) впродовж посту не можна було вживати багато продуктів, серед яких були і яйця. Бажаючи зберегти цінні харчі, люди варили їх, а щоб не переплутати із сирими, фарбували.
Однак, найбільш розповсюдженою є розповідь про те, як Марія Магдалина прийшла до Тиверія і подарувала йому за тодішнім звичаєм яйце. Коли вона розповідала йому про воскресіння Христа, той не повірив: "Як може хтось воскреснути з мертвих? Це так само неможливо, як якби це яйце раптом стало червоним". Так і сталось, яйце почервоніло, на що здивований імператор вигукнув "Воістину воскрес!"
До речі, найбільша писанка знаходиться в канадському містечку Вегревілль: 8 м завдовжки, 5 м завширшки, а важить це чудо близько 2 тонн. Не дивуйтесь, вона така важка, тому що збудована з уламків літаків (хоч як не дивно це звучить). Подібно до флюгера, вона повертається за вітром, а видно її в радіусі кількох кілометрів. Створили це диво на згадку про перших українців, котрі приїхали на територію Канади багато років тому.

Великдень

Святкування Великодня з часом обросло новими звичаями та традиціями. Але це не означає, що ми забули про старі обряди.

Ось, наприклад, в давнину першого великоднього дня всі господині залишались вдома та накривали стіл. Гостинці були заздалегідь готові для приходу гостей і стояли весь день. Натомість чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих.

За святковим сніданком споконвіків збиралася уся сім’я, щоби триматися разом і наступного року. У цей час свати ходили один до одного. Молодята сідали в червоний кут, наречений звертався до своєї майбутньої дружини тільки на "ви" і пригощав її різними стравами.

А ще кажуть, якщо у четвер великоднього тижня викинути з будинку весь мотлох, то впродовж року у домі буде чисто. Це на замітку господинькам ;)

Паска

Щороку наші господиньки готують паску, яка є чи не найголовнішим атрибутом у святковому кошику. Однак у кожної країни є свій аналог святкового хліба. Британці, наприклад, печуть великодній кекс.

Найстаріший святковий кекс, котрий зберігся до наших днів, був приготовлений ще у 1821 році Вільямом Скіннером. Цікаво, що за стільки часу він навіть не запліснявів і досі пахне як свіжий. На ньому все ще видно зображення хреста. Реліквія належить пра-пра-правнучці пекаря, 91-річній Ненсі Тітман, яка планує передати її своїм дітям, внукам, а згодом і правнукам.

А якщо звернутись до древніх традицій, шматком освяченої паски українці годували птахів, котрі сідали на вікно. Це був символ багатства та удачі.

Цікаві традиції народів світу

Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому кожен народ має власні цікаві звичаї та обряди.

Наприклад, у Болгарії люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя. Писанки тут дозволено фарбувати тільки у Чистий четвер, а на святковому столі повинні бути баранина та червоне вино.

У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

Для шведів великоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки. Крашанки вони роблять з картону, а всередину кладуть цукерки.

Колись в Італії напередодні Великодня по домівках розносили палаючий факел – вогонь із церкви, однак сьогодні на місце цієї традиції прийшли феєрверки.

Ось такі-от великодні цікавинки. Якщо ви знаєте ще щось незвичне про Великдень, запрошуємо поділитися в коментарях :)

Матеріал підготовано для Редколегії UA Modna
Автор - Женя Гунчевська

Як винайшли сендвіч?

Сучасний сендвіч названий на честь Джона Монтегю, графа Сендвіч. Джон жив у Британії в 18 столітті, займався політикою і служив англійським послом у Голландії.

Крім усього іншого, граф Сендвіч був завзятим картковим гравцем. Джон проводив за картковим столом довгі години і не мав достатньо часу, щоб як слід перекусити. Тому він просив свого слугу принести йому шматочки м'яса, "укладені між двома шматочками хліба". Дивлячись на те, як граф апетитно уминає бутерброди, інші гравці замовляли собі "те ж, що і Сэндвичу!". Так народився термін "сандвіч".

Біографи Джона Монтегю дотримуються дещо іншого погляду на історію і стверджують, що перший сандвіч був з'їдений за робочим столом, а зовсім не за картковим. Але ми-то знаємо...

Це цікаво: в честь графа Сендвіч капітан Джеймс Кук, плаваючи по Тихому океану, назвав відкриті ним острови Сендвіча. Тепер ці острови називаються "Гаваї".

Ось кілька цікавих фактів про українських лицарів: Окрім зброї, сили і вміння гарно битися, козаки мали ще одну значну перевагу – кмітливість та хитрість. Практично завжди їм вдавалось непомітно підкрастися до ворога та застати його зненацька. Звичайно це додавало шансів здобути перемогу.
Згадаймо і про оригінальний човен, який козаки використовували для військових походів. Як би дивно це не звучало, але його можна назвати «прабатьком» сучасних підводних човнів. Він складався з двох днищ, між якими розміщували вантаж аби занурити судно у воду. Так козаки непомітно підпливали до ворогів. Перед початком наступу вантаж викидався, а судно раптово піднімалось на поверхню. Звичайно, це ставало несподіванкою для противника, адже ніхто не очікував, що запорозьке військо може з’явитись з морських глибин :) Для такого ж діла використовувались перевернуті чайки – славнозвісні човни козаків, котрі не боялись ні штормів, ні ворожих військових кораблів. Їх часто перевертали догори дном, аби непомітно підкрастися до ворога.
Вважається, що у мирний час головною розвагою козаків була пиятика. Звичайно, не обходилось і без цього. Але запорожці також полюбляли і культурний відпочинок: грали на музичних інструментах, співали пісень, танцювали та влаштовували показові бої на втіху собі та іншим. Також було у них багато справ по господарству, адже на Січі жінок не було, то ж доводилося поратися самотужки :)
А от у походах пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.
Закони на Січі були досить жорстокими. За крадіжку чи вбивство одного з побратимів, козак не те що платив життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли поховати живцем разом з небіжчиком, або бити кийками, що часто закінчувалось фатально. Так, можна сказати, що це не гуманно, зате дисципліна була відмінна.
Були серед козаків особливі хлопці, яких звали характерниками. Вважалось, що походять вони від древніх язичницьких волхвів, які володіли таємними знаннями, вміли пророкувати майбутнє. Деякі історики притримуються теорії, що після прийняття на Русі християнства їх переслідували князі та греки. Тому волхви-язичники створювали невеликі об’єднання далеко від великих міст – січі. Там вони навчали майбутніх воїнів бойовим мистецтвам, обрядам та звичаям. Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників - на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…
Козаки користувались не тільки власними знаннями, а й запозичували бойові прийоми в інших народів. Подейкують, що на Січі жили не лише українці, а й представники близько 20 різних національностей: росіяни, поляки, молдавани, білоруси… Окрім того самі козаки та гетьмани часто подорожували світом, знайомились з культурою та звичаями інших країн.
Що стосується характерної зачіски та вусів українських лицарів, то кажуть, що козаки успадкували їх від язичницьких предків. Традиція голити голову та обличчя передавалася від місцевих племен до Київської Русі і так з часом дійшла і до козаків. Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним. Хоча існує ще одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба. Загалом, така легенда, як і зачіска, була притаманна не тільки козакам. В древні часи оселедця вистригали єгипетським фараонам, індіанцям з деяких племен, татарам, індійцям, персам, японським самураям… Чи згадайте бодай турецького Джина. Для багатьох народів оселедець символізував «промінь сонця». Різниця між ними і козаками полягала лише в тому, що запорожці вистригали оселедця на лобі, у той час як інші народи залишали його по центру голови чи на потилиці. А ще козаки казали: «Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну».

Цікаві факти про Діда Мороза...

Зв'язок з богами

Мало, хто знає, що прародичем сучасного Діда Мороза є язичницький Бог Зимник. Виглядав він як низенький старий із сивою бородою і коротким волоссям. А замість мішка з подарунками Зимник завжди носив з собою велику булаву. Наші предки вірили, що божество має владу над стихіями і одним своїм поглядом здатне перетворити будь-кого в крижану статую.

Сімейний стан

Про те, що у Діда Мороза є внучка по імені Снігуронька, знає кожна дитина. Однак, про існування дружини не знає ніхто. Згідно старовинним переказам, Мороз зовсім не холостяк, а перебуває у шлюбі з суворою Зимонькою.

Чималі статки

Схоже, що Снігуронька отримає непогане придане. Адже наш Дідусь Мороз встиг нажити непогані статки. Ходять чутки, що в його садибі є величезна кімната, відведена під гардероб. Там зберігаються речі на всі пори року і випадки життя: святкові наряди, літні каптани і навіть унікальні лижні костюми. Ну, і хто тепер скаже, що американський Санта Клаус крутіший?

Непростий характер

Мало хто знає, що спочатку в давніх переказах Дід Мороз був наділений не дуже позитивними рисами. По суті він був злим персонажем, а його появою в домі лякали неслухняних дітей. В який момент все змінилося, точно не відомо. Але сьогодні зрозуміло одне: без старого і дуже доброго дідуся не обходиться жодне новорічне дитяче свято.

Вік
Напевно, вас не раз цікавило питання про те, скільки років Діду Морозу. Згідно з різними підрахунками казковому персонажу від 1500 до 2000 років. При цьому точну цифру ніхто назвати не може. Що ж, навіть якщо це і правда, варто відзначити, що Дід Мороз чудово виглядає для свого похилого віку.

Тріскун, Морозко, Студенець – так звали наші давні предки суворого бога зими і північного вітру. Назвати його добрим не зміг би навіть найоптимістичніший слов’янин, адже в божественні обов’язки входило не тільки заморожування річок і створення хуртовин, але і викрадення неслухняних дітей. А ще вважалося, що від удару палиці Тріскуна в хатах тріскаються колоди. Отже, представляємо вам цікаві факти про Діда Мороза. Скільки років Діду Морозу Відповісти на це питання нелегко, адже як язичницький бог він з’явився більш двох тисяч років тому і точну дату його народження ніхто не зафіксував. Втім, у звичному нам образі Дід Мороз вперше з’явився в 1935 році, так що можна сміливо вважати роком його народження саме цей. Збірний образ Над образом Діда Мороза попрацювали люди з самих різних епох. Невисокий злий дід з сивою бородою, колишнім богом слов’ян, з приходом християнства подобрішав, підріс і став зватися святим Миколаєм. При Петрі I наш дідусь став все частіше приносити подарунки і відрізняти хороших малюків від поганих. А ось в СРСР подарунки від Діда Мороза стали отримувати всі діти, а він почав з’являтися не тільки в будинках під покровом ночі, але й на урочистих ялинках у школах, дитячих садах і навіть на заводах. До речі, розшита шуба до п’ят, валянки і боярська шапка Діда Мороза не змінювалися вже майже 700 років. Разом зі своїми образами Дід Мороз міняв і місце проживання. Спочатку зимовий бог жив в лісі і залишав його лише для того, щоб створити чергову капость. Його спадкоємець, Микола Чудотворець, жив у місті Патарі, в Малій Азії. Радянського Діда Мороза поселили в Архангельську, і саме туди щорічно летіли тисячі листів від дітей з усієї країни....

Цікаві факти

ВЕСЕЛИЙ ВУЛИК

Сторінки

Для допитливих